Горе — природна реакція на втрату. Немає «правильної» тривалості чи послідовності: кожен проживає його по-своєму, і це нормально.
Дозволяти собі відчувати, а не «триматися». Говорити про втрату з тими, хто здатний вислухати. Берегти базові речі: сон, їжу, рух. Не квапити себе.
«Час лікує», «треба відпустити», «є за що подякувати» — навіть із добрих намірів це знецінює. Іноді найкраща підтримка — просто бути поруч.
Якщо горе не слабшає місяцями, паралізує повсякдення чи супроводжується думками про смерть, важливо не залишатися наодинці й звернутися по підтримку.
Ми використовуємо файли cookie для покращення роботи сайту. Залишаючись на сайті, ви погоджуєтесь з їх використанням.